Творчість Шекспіра 

У сучасній науці творчість Шекспіра прийнято ділити на три періоди.

Перший період (1590-1600) називають оптимістичним. Прикрашають цей період творчості перша зріла трагедія Шекспіра «Ромео і Джульєтта» і поетичні шедеври — «Сонети». 

Другий період (1601-1608), що свідчить про гірке прозріння гуманістів, про крах ренесансної гармонії, називають трагічним. Він представлений трагедіями «Гамлет» (1601) та «Король Лір» (1605).

Третій період (1609-1613) називають романтичним. Шекспір створює 4 п'єси, серед яких особливої уваги заслуговує «Буря».

У геніальних творіннях Шекспіра перед нами постає широка і правдива картина епохи англійського Відродження — в її величі і в її страшних суперечностях. Силою свого таланту він змусив глядача побачити у просторі сцени, майже без декорацій, всесвіт, минуле і майбутнє людства. Він бачив і розумів життя у всій його складності: високим і низьким, трагічним і комічним, святковим і буденним.

Художня система драматургії Шекспіра виросла на ґрунті традицій народного театру і лише дечим зобов'язана спадщині античного театру. Драма класичної давнини відрізнялася суворою єдністю побудови. У п'єсах античних авторів дія, як правило, відбувалося в одному місці і протягом стислого періоду, близько доби; сюжет містив лише одну подію, що зображувалася без яких-небудь відхилень. У трагедіях дія взагалі починалася вже напередодні розв'язки конфлікту.

Драматургія Шекспіра не скута ніякими жорсткими рамками. П'єса зображує не одну подію, а ланцюг подій, глядач бачить зародження, розвиток, ускладнення і розв'язку з безліччю всіляких подробиць. Нерідко перед ним проходить усе життя людини. А поруч із долею головного героя і героїні показані і долі інших учасників подій.

«Ромео та Джульєтта» - найвідоміша трагедія В. Шекспіра, яка розповідає про кохання юнака та дівчини з двох стародавніх ворогуючих родів - Монтеккі та Капулетті. Античним аналогом трагедії вірних закоханих є історія Шрама та Фісби - її розповів римський поет Овідій у своїх «Метеморфозах». Джерелом сюжету «Ромео і Джульєтти» є старовинна легенда, що неодноразово переповідалась італійськими новелістами. Для сучасників Шекспіра Італія була втіленням своєрідної ренесансної утопії. Тому, створюючи свою легенду про кохання, Шекспір обирає історію двох закоханих з Верони. Саме тут могло розквітнути палке почуття Ромео і Джульєтта з його цілковитою довірою до людської природи, з його беззастережною пристрасністю. Жанр твору - трагедія — встановлюється відповідно до літературних традицій епохи Відродження і визначається нещасливим кінцем (смертю головних героїв). П’‎єса складається з п’‎яти дій і відкривається прологом, в якому коротко викладається сюжет «Ромео і Джульєтта». 

Трагедія «Гамлет» — це найкращий і найвідоміший, але водночас і найзагадковіший твір Вільяма Шекспіра, в якому з найбільшою повнотою виражена зміна світогляду видатного драматурга-гуманіста, що відбулася на межі XVI і XVII століть. У п’єсах-хроніках першого, оптимістичного, періоду його творчості ллються ріки безневинної крові, однак відчуття приреченості та безвиході у глядача і читача не виникає. Герої цих творів Шекспіра цілеспрямовані і не зазнають розчарувань, вони сповнені наснаги і готові боротися до кінця.

У «Гамлеті», першій п’єсі трагічного періоду, цей настрій різко змінюється — з’являється відчуття безперспективності боротьби зі злом; головний герой п’єси не знає як вчинити, і постійно вагається. Така зміна не була випадковою — Шекспір як драматург ніколи не мав на меті просто розважати публіку. Він завжди відгукувався на сучасні йому суспільні проблеми. На момент написання «Гамлета» найактуальнішими проблемами в країні були втрата англійцями національної єдності та криза гуманістичних ідей.

                             

Сонет — вірш з 14 рядків. У англійській традиції, в основі якої лежать передусім сонети Шекспіра, прийнята таке римування: abab cdcd efef gg, тобто три катрени на перехресні рими, і один двовірш (тип, введений поетом графом Сурреєм, страченим при Генріху VIII).

Всього Шекспір написав 154 сонети, і більша їхня частина була створена в 1592—1599 роках. Вперше вони були надруковані без відома автора в 1609 році. Два з них були надруковані ще в 1599 році в збірці «Пристрасний пілігрим». Це сонети 138 і 144.

Весь цикл сонетів розпадається на окремі тематичні групи:

• Сонети, присвячені другу: 1—126
  • Оспівування друга: 1—26
  • Випробування дружби: 27—99
    • Гіркота розлуки: 27—32
    • Перше розчарування в другові: 33—42
    • Туга і побоювання: 43—55  
    • Зростаюче відчуження і меланхолія: 56—75
    • Суперництво і ревнощі до інших поетів: 76—96
    • «Зима» розлуки: 97—99
  • Торжество відновленої дружби: 100—126
• Сонети, присвячені смуглявій коханці: 127—152
• Висновок — радість і краса любові: 153